Юрій Печерський

З дитинства я стриг друзів, іноді це закінчувалося не дуже добре, іноді цілком нормально. Тому, коли я кинув навчання у політехнічному інституті у Харкові, мама, не питаючи, записала мене на курси перукарів. Я не чинив опору.

Після навчання я почав стригти людей за гроші, але мені молодому це здалося недостатньо крутим. Хотілося більш серйозної, як я вважав, чоловічої роботи. Тому я покинув роботу перукаря і три роки займався чим доведеться. Був шашличником, вантажником, торгував на автомобільному ринку – одним словом «серйозно» працював. Пружина стискалася, але не вистрілила – я докричався до себе і повернувся в перукарню. Зараз, через 16 років, я розумію, що це було найбільш правильне рішення в моєму житті.

Все налагодилося, не одразу, але налагодилося. Я одружився, з’явилися хобі, але найголовніше – внутрішня рівновага і почуття того, що я йду в правильному напрямку. Правильний напрямок – це, коли у тебе є система цінностей, ти живеш за своїми правилами, і доля, чи щось там ще, довгий час гладить тебе по голові. І ти відчуваєш, що все правильно, по-твоєму правильно.

У відносинах з людьми я – інтроверт. Багато розмовляючи, відчуваю себе спустошеним.

Заряджаюсь енергією лише тоді, коли замикаюсь в собі – оцінюю, обробляю, інтерпретую отриману інформацію. Ще, звичайно, сил додають хобі – бокс, йога, фотографія і подорожі. Одне з’являлося і тягло за собою інше. Почав подорожувати і зустрів людину, яка подарувала мені фотоапарат. Став більше подорожувати, щоб фотографувати і познайомився з майбутньою дружиною в Гімалаях.

Раніше я намагався розмежовувати друзів і клієнтів, роботу і особисте життя, але коли клієнт ходить до тебе шість-вісім років, кордони стираються. Зараз ставлюся простіше, максимально відкритий – до себе і до інших.

В людях люблю і не люблю ті ж якості, що і в собі. Ціную чесність і прямоту, так як сам чесний і щирий з тими, хто мене оточує. Зневажаю і намагаюся не допускати ліні. Лінь – це болото. Звикнувши лінуватися, одного разу потрапиш в ситуацію, коли це смертельно.