Юрій Гладкий

Спочатку я хотів стати тату-майстром. Просто тому що хотів собі декілька татуювань. Але на машинки не було грошей, тому я сам став збирати їх з нуля і продавати. Потім почав, власне, робити татуювання, але швидко зрозумів, що по чужим ескізам колоти не круто, а малювати виходило не дуже. І зрозумів, що потрібно змінювати сферу діяльності.

Став займатися всякою нісенітницею і не нісенітницею, навіть працював в салоні ритуальних послуг. Готував труни, стелив туди постіль — в загальному робота як робота, нічого жорсткого. Весь цей час я грав металкор, плів дреди, в загальному, займався творчістю і самовираженням. Але одночасно розумів, що потрібно закінчувати перебиватися і починати заробляти гроші.

Ще в школі тітка подарувала мені банку воску, а я, надивившись голлівудських фільмів, почав зализувати собі слікбек. Для того часу виглядало гідно, однокласникам сподобалося і я поділився з ними воском. Уявіть, приходить вчителька, а клас сидить весь зализаний — і це в провінційному Скадовську. З тих пір мені стали цікаві хороші стрижки та укладки — але стригли мене завжди і всюди погано.

До того ж, з дитинства, ми з молодшим братом постійно спостерігали як голиться батько. Це був цілий ритуал: підготувати окріп, рушники, помазок, верстат. Нам було цікаво: чому всякі бритви Gillette, які йому дарують на свята, батько кладе на полицю, а голиться саме так? Пізніше я завів собі кілька клинків для гоління, але зовсім не уявляв що з ними робити.

Одночасно, хлопець з Харкова почав просувати лінійку воску для вусів і я подумав: “Чому б не накрутити собі вуса?”. А як за цим усім доглядати? Став шукати різні бритви, навчався приводити їх до ладу: водні камені, стропи — і закрутилося. Почав голити друзів, стало виходити. І я захотів розвиватися і почати стригти. Але я чогось чекав, потрібен був поштовх.

І ось, якось я говорив з одним приятелем з тусовки. Ми щось збиралися робити і він сказав: “Так заспокойся, давай завтра”. А я подумав: “Завтра не буде, потрібно зараз”. І в цей момент я зрозумів, що потрібно все міняти. Якщо я хочу розвиватися — не можна чекати, потрібно робити це прямо тут і зараз.

І почалася жесть. Тим же ранком я поїхав до Криму один і з мінімумом речей, а повернувшись через пару місяців, побачив на вулиці дівчину і познайомився з нею. Тепер ми одружені і у нас є син.

Трохи помандрувавши, я переїхав до Херсона і відразу влаштувався в чоловічу перукарню. Причому йшов по вулиці, побачив барберпул і просто зайшов. І влився. Мені відразу сподобалася ця культура, те, що стоїть за стрижками. Це стало чимось новим, незграбним, але я відчував себе в своїй тарілці, мені було комфортно в цій спільноті.

Всі знають костюми від Armani, люди “в темі” знають годинник Patek Philippe. Я хочу стати з ними на один рівень — як чоловічий перукар. Хочу донести всім, що стрижки це круто. І ситуація сприяє цьому — можна розвиватися до космосу, було б бажання. Воно у мене є.

Десь ти впливаєш на світ, десь світ на тебе, але традиційні цінності залишаються. Для мене головна цінність — це сім’я. Це ті люди, які тебе ніколи не зрадять. В іншому, я керуюся інтуїцією і, в основному, вона мене не підводить.

Для мене важливо робити те, чого я хочу в даний момент. Пограти музику, яку зазвичай не граю, з тими людьми, з якими зазвичай не граю. Проїхатися на дошці, на велосипеді без гальм. А іноді надихає просто піти на кухню і щось приготувати. Надихає бути в стані потоку в саме цей момент.

У мене дві мети. Перша — бути прикладом для свого сина. І це незрозумілий і дивний аспект, адже начебто ти батько, ти приклад, а він, будучи трирічним малюком, ще чогось і вчить тебе. Досить часто. Це дивно і це прекрасно. А друга мета — не втратити важливу ноту дитячості. Але в той же час залишатися серйозним.