Валентин Мінчук

Я – дитина дев’яностих, у якої була бурхлива і мінлива молодість. Починаючи з мого щоденного маршруту зі школи додому, коли потрібно було вміти постояти за себе, до нестримної тусовочної молодості. Я грав в музичній групі, ми навіть виступали на “Чайці” – це був перший великий open air в Україні з топовими на той момент гуртами, це була дуже важлива подія в нашому житті. На музику ми забили через відсутність грошей: їх вистачало лише на випивку і проїзд. Взагалі, музичне минуле дало дуже багато емоцій, крутих знайомств та почуттів для майбутньої професії.

За освітою я енергетик – дуже добре розумівся на даній сфері і мав змогу вступити на факультет ядерної фізики без конкурсу, але на щастя, чи на жаль, це мене оминуло. Коли я вперше потрапив на знімальний майданчик, я зразу зрозумів – це моє. Мені було цікаво спостерігати за знімальним процесом. Метою стало розібратися, як працює весь цей механізм зсередини.

Мені подобається знімати: ти твориш на чистому аркуші – і це твоя дитина. Живий продукт, маленьке кіно.

Якщо хочеш займатися зйомками – візьми і зніми щось, хоча б на телефон. Що завгодно: маленьке відео, власну ідею, соціальний ролик. І ти одразу зрозумієш – твоє це чи ні.

⠀Валентин Мінчук – друг чоловічий перукарні Firm

Самотужки професійно займатися зйомками нереально – результат залежить від всієї команди. Від оператора, художника, продюсера, які вірять у проект. І закінчуючи глядачем, який тобі довіряє – це дуже сильно надихає і мотивує.

Режисер живе в невизначеності і не знає, що буде завтра. Не можливо запланувати навіть відпочинок – я вже 4 роки працюю без відпустки. Знаю колег, які півроку можуть сидіти без роботи, а потім декілька місяців бути завантаженими по вуха. Це така синусоїда, яку неможливо розрахувати і спланувати заздалегідь.

Режисура – це робота, а не фан, як багато хто вважає. Причому робота, котра вимагає величезних вкладень часу і особистих поразок. Коли працюєш на когось – це стабільність. Є чітке планування, стабільна зарплатня, кар’єрні перспективи, та ж відпустка. Коли працюєш на себе – нічого цього немає.

Але є і плюс: ти можеш працювати з тим, що подобається, а можеш відмовитися. Є вибір. Маєш змогу вибрати ту дорогу, по якій тобі буде комфортно рухатися, і стиль, який хочеш відточувати. Але це робота, яка годує тебе і твою сім’ю: тому спочатку перебирати не доводиться.

⠀

Режисер допомагає клієнту реалізувати завдання. Він повинен горіти проектом, повинен хотіти зробити якісно – інакше нічого не вийде. Але благі наміри часто помирають в мільйонних правках. Я намагаюся завжди з повагою ставиться до роботи агентства. Не з чуток знаю, що їм доводиться деколи пережити, перш ніж їх ідея дійде до знімального процесу і побачить світ. Чого лише варте спостерігати за тим, як група “експертів” на фокус групі, котра складається з продавців пиріжків, бездумно вбиває твою ідею за 30 хвилин, над якою ти працював, витрачав час і вкладав душу. Це дуже болісно. Тому до коментарів я ставлюся з розумінням.

У найближчих планах – зняти щось своє. Наприклад, соціальний проект. В Україні багато проблем, які може вирішити соціальна реклама. Я в неї вірю.

Надихаюся я фільмами. Весь вільний час я намагаюся їх дивитися. Нові прийоми, ходи, інструменти – ти ставиш для себе високу планку і намагаєшся її досягнути. Кращий підручник – це фільми. Краща школа – знімальний майданчик. Це те, чого не дасть жоден університет в нашій країні: у ВНЗ зі старими стандартами. І якщо раніше нам доводилося збирати інформацію по крихтах, сьогодні технології дають можливість за всім спостерігати і вибирати лише те, що потрібно. До того ж, дивитися просто прикольно.

Мене драйвить хороший результат – коли тобі подобається те, що робиш. Коли людям подобається твій продукт – це найкраща мотивація. Мотивація робити ще крутіше.

Мене дуже турбує те, що люди все менше і менше спілкуються вживу, навіть при особистих зустрічах: вони не випускають смартфонів з рук, вбиваючи дорогоцінний час на безглуздий скролінг, вважаючи за краще спілкуватись за допомогою смартфону, ніж спілкуватись наживо. А живе спілкування є надзвичайно важливим через емоційний контакт з людьми. Спілкування – надихає.

Доросле життя починається тоді, коли починаєш працювати, з моменту появи сім’ї, народження дітей. Режисер – це відповідальна робота, в якій немає місця нехлюйству. І якби я не зустрів свого часу потрібних людей, котрі дали мені корисні поради, так би й залишився тусовщиком. Мій головний вчитель, Олександр Смірнов, колись дав зрозуміти: є світ роботи, а є світ тусовок і фану – і вони не перетинаються. І світ роботи потрібен, тому що є сім’я і є відповідальність, від якої не втекти. І тепер я не втікаю.

⠀