Олексій Золотарьов та Василій Грубляк

Група Gaz

Поговорили з групою GAZ – Олексієм Золотарьовим і Василем Грубляк.


Олексій Золотарьов та Василій Грубляк- друзі чоловічої перукарні FIRM

Олексій. Скульптор.

Я художник не в першому поколінні. Моя мама – живописець, вітчим – скульптор, мама вітчима – теж скульптор.

У дитинстві я займався практично всіма видами мистецтва: і музикою, і театром, і живописом. І в 7 років зупинився перед вибором – з яким заняттям відправитися в доросле життя? Я вважав за краще скульптуру, про що згодом ні разу не пошкодував. Художня школа (ДХСШ) стала для мене школою життя.

Моїм першим учителем по скульптурі був Олександр Іванович Чоботар, який своєрідним методом вплинув на моє подальше формування як художника. Його світосприйняття і філософські роздуми я до кінця усвідомив тільки в академії.

Також в школі я зустрів Васю, який є моїм близьким другом і партнером в бізнесі та мистецтві. Ми часто разом реалізовуємо творчі ідеї в контексті групи GAZ, яку створили на острові Бірючий в 2013 році.

Свобода для художника – це сьогодні. Наш час настільки вільний, а мистецтво – спокійне, що іноді навіть страшно. Немає протистояння, нема за що зачепитися.

У художника особисте життя і мистецтво, на мій погляд, нероздільні. Адже мистецтво – це все життя разом з почуттями, життєвими ситуаціями, проблемами та радощами. У сукупності всі фактори створюють певний фон, який впливає на творчість, відбивається в сенсах робіт, в художньому методі, в настрої, якщо розумієте, про що я.

Моя любов завжди дає мені заряди, від яких б’є струмом. Ця іскра і породжує безліч ідей, наприклад.

З одного боку, своїм мистецтвом я прагну заповнити пустоти, які утворилися в силу історичних подій. Український авангард був насильно перерваний, і я хочу це заповнити, в першу чергу, для себе. Одночасно мене цікавить і надихає відчуття реальності і нових потужних енергій, наукові відкриття, трансформація світу і людини в ньому.

Я впевнений, що саме тут і зараз у кожного є можливість реалізуватися.

Я вже давно міг переїхати до мами і сестри в Берлін. Але в момент, коли я планував поїхати, я виграв важливий для мене конкурс, який згодом відіграв велику роль у моїй кар’єрі. І я дуже радий, що так сталося. В Україні є такі можливості і такий потужний енергетичний потік, яких я не бачу в інших країнах.

У 3 роки мене можна було заспокоїти тільки музикою Led Zeppelin.

Що стосується свободи – я так і не зрозумів різниці між тим часом, коли я маленьким лазив по дитячому майданчику, і сьогоднішнім днем. Я за свободу не боровся, в моєму житті вона – даність.

Василь. Дизайнер.

У дитинстві я був прислужником у церкві. Коли мені виповнилося 14, священик дав прочитати книгу «40 гріхів», в якій значився і список «сатанинської музики»: Led Zeppelin, Deep Purple, Metallica та ін. Після повернення до Києва я поїхав на Петрівку і купив всіх «сатанинських» музикантів. До сих пір одержимий цією музикою.

З раннього дитинства я ліпив і малював. Батьки мене ні в чому не стримували і підтримали мій вибір вчитися в художній школі.

У школі нас також нічим не обмежували. І в цьому були свої плюси і мінуси. Я, наприклад, в 11 класі вже кинув пити, а хтось продовжує цю справу і по сей день. Загалом, свобода в повному її прояві.

Вже довгий час я думаю над метою свого мистецтва. У підсумку я вирішив, що ніякої мети немає, це просто самовираження. У мене немає бажання укласти світ до своїх ніг, я хочу йти з ним нога в ногу. Я і є частина світу, навіщо мені його завойовувати.

Все пояснюється законами фізики, і питання свободи зокрема. Якщо втрачаєш земне тяжіння – ти зриваєшся. І в такому випадку виникає питання, чи повернешся ти. Якір потрібен всім, навіть самому великому кораблю.

Тому свобода робити те, що ти хочеш, – це відповідальність. Проживаючи її, важливо визначати рамки, тому що без вектора – це лише «перекотиполе».

Проблеми потрібні, вони як бактерії – тримають тебе в тонусі.

У нашому графіку є «філософські дні». У цей час ми гуляємо по місту, зустрічаємося з друзями, смачно їмо, спілкуємося, можемо щось робити, або, навпаки, нічого. Часто саме в такі моменти і приходять ключові ідеї.

Мені було 25, коли я зрозумів, що всіх проблем не вирішити і не все від мене залежить. У підсумку визначив для себе, що в будь-якій ситуації я ніколи не використовую весь потенціал свого ресурсу. Завжди повинен залишатися резерв тільки для себе. Нещодавно я знайшов підтвердження своєї теорії. Виявляється, в людському організмі завжди є 10 відсотків недоторканного енергетичного запасу. І організм «включає» їх в самий екстрений момент, що дає можливість вижити і відновитися.

Звёзд: 1Звёзд: 2Звёзд: 3Звёзд: 4Звёзд: 5 (Пока оценок нет)
Loading...