ЛЕОНИД КАЛЛАШ

ЛЕОНИД КАЛЛАШ – друг чоловічій перукарні FIRM

За освітою я юрист. Але пропрацювавши півроку за фахом, я зрозумів – це все не моє. Сидячи над документами в офісі, я просто починав засинати. Мені потрібен був екшн, якого не було. Допускаю, що я просто не дійшов до того моменту, коли він повинен був з’явитися. Так я пішов у комерцію.

Але у мене було хобі – мотоцикли. Ми з однодумцями знайшли нішу, побачили в ній можливість, і поступово хобі для нас переросло в роботу – ми заснували The Riders. Якби на той момент мені запропонували попрацювати в подібній організації, я б ще й доплатив за таку можливість. Але такої організації не було, і ми створили її самі.

The Riders займається всім, що пов’язано з мотоциклами. Все почалося з мотошколи, а зараз це ще і мотосервіс, продаж запчастин і гоночна команда. Усе взаємопов’язано: люди, які викладають в мотошколі, – професійні мотогонщики і виступають на чемпіонаті України. Гонки проходять на автодромі «Чайка» і на картодромах Полтави та Дніпродзержинську.

У нашій країні мотоспорт на початковому рівні, але він є, і він кипить і розвивається. Професійно мотоперегонами займаються всього дві молоді людини, а для інших це більше хобі – люди трудяться на основних роботах, і у них є можливість займатися гонками тільки у вільний час. Питання витрат в тому, якого рівня ти пілот: якщо ти виїжджаєш кататися на трек – це одні вкладення, якщо ти женешся за якимось результатом – вкладення на порядок вище.

Як правило, базових 15 годин навчання з нуля вистачає для того, щоб поїхала будь-яка людина. Але із застереженням – якщо він хоче сам, а не його відправили або притягнув хтось. За шість років моєї роботи тренером не було таких випадків, щоб у людини не вийшло.

Між класами мотоциклів є відмінності, і у кожного своя специфіка кермування. Всякий, хто приходить з бажанням їздити на певному типі мотоциклу, вчиться саме на ньому. Хоче їздити на Харлеї – вчиться на Харлеї, хоче спорт – садимо на спорт.

Зараз я не можу назвати себе мотогонщиком, скоріше, я тренер і менеджер. Але мотоцикл для мене залишається можливістю переключитися і нагадати собі, заради чого ми цим займаємося. Для когось це медитація, для когось – адреналін, для когось – подорожі. Мотоцикли – це все: віддушина, хобі, спорт, робота, емоції і пригоди.

Якщо ви хочете зрозуміти, чому люди їздять на мотоциклах, раджу подивитися документальний фільм «Why we ride». У цьому фільмі на протязі семи частин  семеро осіб – гонщиків, міських мотоциклістів, мандрівників – розповідають свої історії: як вони їздять і чому вони це роблять. А взагалі, краще сісти і проїхатися – тоді все стане зрозуміло.Але зазвичай це дорога з одностороннім рухом – на моїй пам’яті, серед тих, хто пробував, дуже мало тих, хто потім від цього відмовився.

З боку автомобілістів я не відчуваю неприязні, існує певна етика. Якщо раніше мотоциклісти були химерним вкрапленням в трафіку, то зараз до них всі звикли і поводяться нормально. До того ж, і у мене, крім двох мотоциклів, є машина, і по роботі я їжджу в основному на ній.

Мотоспорт – це не про швидкість, а про точність. Це хірургія. На відміну від їзди на автомобілі, на мотоциклі ризик більше, ти більш вразливий. Входячи на великій швидкості в один і той же поворот, десяте коло поспіль, ти повинен максимально контролювати своє тіло, адже найменша помилка може обернутися падінням. А падіння – це травми, витрати і час на відновлення.

Тому робота мототренера – велика відповідальність і, розширюючи бізнес, ми ретельно підбираємо людей. Зараз ми шукаємо варіанти участі в підготовці полісменів на мотоциклах – це дуже ефективний і корисний інструмент в трафіку.

Крім мотоциклів, мене дуже мотивує і наповнює енергією спілкування, контакт з людьми. Я і мої тренера – вампіри. Ми буквально харчуємося враженнями та емоціями людей. Ти проводиш з людиною півтори години, і за цей час у нього відбувається такий сплеск адреналіну, дофаміну, що бачачи його очі, ти не можеш залишитися байдужим.