Ігор Пантус

Я народився на батьківщині Лесі Українки – в Новограді-Волинському. Навчався в Житомирі, навіть не важливо на кого, пішов аби поступити. Потім переїхав до Києва і задумався про пошук професії. Хотілося чогось творчого, щоб робити щось руками.

Коли захотів стати перукарем, то став шукати, хто б мене навчив. Натрапив на інтерв’ю з Микитою Шмельовим. Про стрижки не запам’ятав нічого, а запам’ятав лише дві фрази: “Горілка та хіп-хоп” і “Мої учні вже працюють”. Зрозумів, що хочу вчитися саме у нього. У нас був договір: я не дивлюся ніяких відео, не читаю статей, нікого крім нього не слухаю. Довірився йому повністю і задоволений тим, що вийшло.

Скоро ми запускаємо Radio FIRM, про нього я розповідав в окремому інтерв’ю. Коротенько скажу, що робота йде, я трек за треком збираю плейлисти.

Радіо я зайнявся, бо з дитинства люблю музику в загалому і андеграунд зокрема. Деякий час займався привозом груп, один раз ледь не привіз Моб Діпа: вже був на руках оффер, райдер, підписаний контракт на 10 тисяч доларів, але буквально день-два – сталася ситуація з Кримом і контракт зірвався. І з іншими привозами та ж історія: багато хто не хоче сюди їхати. Тому і виникла вся ця штука з радіо: якщо не живими виступами, то через колонки показувати людям якісну музику.

Я вже довго малюю графіті. Перший шматок зробив десь у 2005-му: це ODB (Old Dirty Bastard) RIP, і він висить досі. Я це роблю не тому що графіті – це частина хіп-хоп культури. Це нісенітниця, зараз все змішалося, немає окремих атрибутів якоїсь субкультури. Я малюю, бо люблю малювати.

У себе в місті, точніше в лісі за містом, я організовував графіті-фестиваль Into The Wild, в цьому році, до речі, теж буду його робити. Намети, музика, графіті-джеми і ось, в останній раз, несподівані гості – поліція. Незабаром планую зробити зін про вітчизняну графіті-культуру.

Я люблю рибалку і походи, саме лісову романтику. Бачити щось нове, незвичайне в двох кроках від звичних місць. Можу намітити собі маршрут навколо міста і піти, навіть наодинці, з плеєром – я сам собі движ. Можу поїхати на маршрутці в далеке село і піти додому незнайомою дорогою. Походити, позбирати гриби, пофоткати, сісти, приготувати якусь прикольну їжу на вогнищі, порибалити, намалювати шматок, піти далі. Нещодавно купив собі новий спінінг, апгрейдів для нього, скоро поїду тестувати.

Я вважаю, що нашій країні дуже пощастило з природою. І в майбутньому я хочу зняти документальний фільм про ліси України: Полісся, дикі тварини, я від цього дуже фанатію.

Найцікавіший час для таких лісових походів – весна: купа квітів, а не просто все зелене, як влітку; не жарко і не холодно. Я взагалі не схильний до таких шифрів, але недавно ось придумав собі, що всі люди живуть заради весни, коли все і все пробуджується.

Думаю, що свобода вибору – це, як я сказав раніше, коли ти сам собі режисер. Круто робити те, що приносить задоволення, не доходячи до свавілля. Круто, коли є тусовка, однодумці, але свобода – це коли ти не пропадеш один. Або з собакою.