Енді Белл

Я мешкаю в Глазго. Мої батьки не мали багато грошей, тому ми не завжди їздили відпочивати далеко. Часто їздили на острів Арран. Я зробив там свої перші кроки – буквально. Якщо побуваєте на острові – ви залишите там своє серце та закохаєтесь в нього.

Енді Белл -другчоловічий перукарні

Найбільший поціновувач віскі в моїй родині – дідусь. У дитинстві я проводив з ним досить багато часу. У нього вдома завжди була пляшка віскі. Я з самого народження знав про віскі все.

Поява на світ шотландського віскі – вимушена необхідність. Необхідність людей перетворювати свій екстра врожай в те, що можна продати. У фермерів надлишок ячменю, а клімат Шотландії дуже вологий. Постійно дощить. Якщо ви вирощуєте ячмінь і не можете його продати, його просто знищить дощ і волога. Тому в Шотландії так багато виробників віскі.

Я зустрічав пристойний віскі, який виробляють на материках. У деяких випадках ці віскокурні мають кліматичну перевагу – в більш теплому кліматі віскі швидше дозріває. Часто це призводить до дуже концентрованого смаку.

Віскі – це місце і люди. Ця комбінація робить продукт унікальним. І ось з одного боку – віскі острова Арран, зроблене шотландцями, а з іншого – віскі, яке робить хлопець з Айови. Обидва продукти виробляються в абсолютно різних ситуаціях, різних кліматичних і атмосферних умовах, різними людьми з різними принципами, які передують створенню віскі. У підсумку Ви отримаєте два різні продукти. Цікаво усвідомлювати, як одна ідея – створення віскі – перетворюється в абсолютно різні напої. В цьому немає нічого поганого. Віскі стає популярним і виробники в результаті виграють, отримують більше клієнтів.

Не думаю, що можна якось описати типового поціновувача односолодового віскі. Двері відкриті для всіх. Мій дідусь п’є односолодовий, я п’ю односолодовий і моя подруга теж п’є односолодовий. Моєму батькові пощастило, що його син працює на виробництві, і звичайно я його пригощаю 20-ти річним віскі, коли вдається отримати зразок на дегустацію. І він каже зазвичай: «О! Не погано!». Серед шанувальників односолодового віскі можна зустріти як справжніх покидьків так і великих людей. Їх усіх об’єднує любов до цього напою.

У минулому році я вперше приїхав в Україну на фестиваль односолодвого віскі – Whisky Dram. Абсолютно не розумів, чого варто очікувати. Був вражений тим, що побачив. Настільки добре було організовано захід. І приємно здивований тим, якими знаннями володіють українці про віскі.

Скажу, що не всі в Шотландії знають що таке “Dram”. Ви зайдете в паб у Шотландії і скажете: «Мені драм» – і вам наллють віскі. Або зайдете до когось в гості і скажете: «Є драм?» І вам дадуть віскі. Але мало хто знає справжнє значення цього слова. Це міра віскі, яка влаштовує гостя і господаря. Це негласна угода – гість знає на скільки віскі він заслуговує, а господар вирішує скільки наллє гостю.

Якщо говорити про свободу вибору, думаю в деяких моментах нашого життя є тиск, тиск на вибір. Може мені пощастило, але я ніколи не робив чогось під впливом. Приймав рішення, які вважав правильними. У нас в Глазго, наприклад, дуже важливо за яку футбольну команду ти вболіваєш. Суспільство не прийме тебе, поки ти не визначишся. Роблячи вибір на чиюсь користь, ти втрачаєш підтримку і розуміння вболівальників іншої команди. У певному сенсі люди іноді позбавлені вибору.

Я багато подорожую по роботі. І ніколи не зустрічав країни, в якій хотів би залишитися жити окрім Шотландії. Я можу з Глазго доїхати за кермом до Інвернесс, прекрасне місце, яке приїжджають побачити люди з усього світу. У мене під рукою віскі, про який я можу лише мріяти. І чесно, тут живуть прекрасні люди.

Про Шотландію неможливо розповісти – треба приїхати. Але ви можете подивитися ці два фільми прямо зараз. У них є гумор і сарказм, властивий шотландцям і віскі: «The Angels ‘Share» (2012) і «Local Hero» (1983).