Дмитро Лобод

Я люблю те, чим займаюсь, – я продаю мильні бульбашки. Мені подобається займатися тим, що настільки в нашому часі, наскільки це взагалі можливо. Це такий сучасний продукт, люди минулого покоління не розуміють, чим ми займаємося. І це класно. Я завжди протестував проти будь-якого виду системи: я погано навчався в школі, мене дратує, коли на роботу потрібно ходити в костюмі і просто відсиджувати час. Це жорстка маніпуляція: брати абсолютно унікальну людину і ламати її.

⠀Дмитро Лобод – друг чоловічий перукарні Firm

Реклама працює по-іншому. Ти впливаєш на людський вибір, але не батогом і пряником, а змушуючи людину щось полюбити. Це надзвичайно приємний спосіб маніпуляції. Ти робиш гроші з людських рішень і дій, на які сам і впливаєш.

Перед відкриттям свого агентства я подивився, як ведуть себе інші. І всі дуже сильно лукавлять: кажуть, що вони сучасні і розуміють Інтернет, який не може бути серйозним, – і в той же час від них тхне. Вони кажуть: «Ми експерти, у нас найкраща команда», – і це не викликає ніяких емоцій.

Коли я запускав бізнес, мені було страшно. Уяви: ти дресирувальник і тобі потрібно вперше зайти в клітку до тигра. Спочатку ти боїшся. А потім звикаєш до тигра. І він до тебе. На старті бізнесу аналогічна історія: довгий час ти боїшся. Здається, що зараз все посиплеться, а ти залишишся всім винен гроші. Але звикаєш до всього, навіть патологоанатоми звикають до своєї роботи. А якщо подумати – це взагалі трешак: перед тобою лежить людина, ти її потрошиш, а потім йдеш обідати. Але я радий, що ми живемо в такий час, коли можна почитати, навчитися і налаштувати всі процеси зручно і безпечно. Приручити тигра.

Я вірю, що сучасний світ занадто динамічний. Ми втомилися: навколо дуже багато інформації, і єдиний спосіб виділитися у цьому шумі – стати трохи дурнішими. Бути більш простими. Навіщо ця структурність і чіткість? Ми ж не ведемо себе так вдома. Коли шукаємо чисті шкарпетки – ми нюхаємо всі шкарпетки, щоб перевірити, брудні вони чи ні. Чому ми любимо секс? Зовсім не тому, що це гарно структурно, а тому, що це самий нещадний і дивний процес. ⠀

⠀

Ми змінюємося. Ще недавно в України не було свого голосу. Неможливо було зрозуміти, які у нас в цілому маси, – все споживали інформацію і не давали ніякого фідбеку. З розвитком соціальних мереж ми побачили, як виглядає наш народ: ми критичні, ми скнари і все знаємо краще за інших.

У мене є цінність – це сім’я. Тому я не дуже переживаю з приводу релігії, дивних речей і високих матерій. Я не вірю, що колись захочу змінювати щось з перерахованого вище, тому я буду змінювати щось для своєї сім’ї.

Сім’я мене дуже мотивує. Я чоловік, тому сам по собі невибагливий – навіть в Європу вперше полетів тільки з дружиною. Але мені хочеться якось балувати свою родину. Це побутові історії, але вони мене заряджають: зробити раптовий подарунок, повезти їх відпочивати. І мені подобається не те, що я кудись їду, а те, що ми їдемо туди разом.

Є складний процес дорослішання, коли з віком ти менше дивуєшся. Але мене, як і раніше, дивують якісь дитячі речі: я можу не здивуватися чомусь за кордоном, але здивуватись від нової гри на PS. ⠀

⠀

Я життєрадісна людина, але життєрадісність з’являється тоді, коли ти побував на якомусь з рівнів дна. В мене був такий період під кодовою назвою «П» – думаю, не треба детально пояснювати, чому така назва. Я прокидався о 4 ранку, їхав через все місто і до 10 вечора продавав на вулиці газети. Це було справжнісіньке пекло і виживання.

Зараз у мене є можливість, і я буду робити що завгодно, аби тільки не відкотитися назад. Тому я не не розмірковую про вищі матерії. Забери у тебе все, залиш без їжі в кімнаті, яку ти знімаєш у бабусі в комуналці, – і всі твої історії про веганство та іншу аюрведу зникнуть: будеш їсти докторську ковбасу, щоб вижити. Є звичайно, принципові люди, але я не такий.

Раніше я робив щось і особливо не задумувався, навіщо. Коли ти один – живеш сумбурно, ні до чого не прив’язаний, тобі на всіх наплювати і всім наплювати на тебе. Хочеш пофестивалити – йди, не хочеш працювати – звільняйся. Гроші? Для чого вони взагалі тобі потрібні? Але коли народилася дитина, все змінилося. Я став сентиментальним, але тільки по відношенню до доньки. З’явилася людина, яка безпосередньо залежить від мене. А ще ця людина – мій найжорсткіший критик і суддя в майбутньому.

Виховання дитини – це не просто розмови. Діти погано сприймають інформацію. Єдиний варіант, за допомогою якого ти можеш вплинути на формування дитини – максимально багато їй показати. Я хочу, щоб у моєї доньки був настільки широкий світогляд, щоб вона втратила контакт зі мною років в 15 – бо батько здавався б їй божевільним старим. Я не прихильник того, що діти повинні розуміти батьків. Я хочу, щоб вона розповідала мені щось, а я слухав би з відкритим ротом, бо не розумів, на якій планеті вона взагалі знаходиться.

⠀