Денис Давидов

Якось я був на концерті і побачив навпроти барберпул чоловічої перукарні який світився. До цього я особливо не переживав про зовнішній вигляд: підстригся під машинку – як відросте, так і буде. Похід в саме чоловічу перукарню справив на мене величезне враження, я не міг зрозуміти що відбувається.

Я тоді працював кондитером і думав про зміну професії. Паралельно займався музикою і мені привезли з США гітару за 600 доларів. Ну я її і продав – і пішов на перукарські курси. Перший час нічого не виходило і я сильно переживав. Потім, коли вже став майстром, з’явилася відповідальність і я став переживати ще більше. Це складно в емоційному плані – у тебе немає права на помилку.

Але коли я задоволений результатом, то отримую справжнє задоволення. В кінці дня, впевнено, з виконаною місією, їдеш додому і у тебе все супер. А коли ще й клієнти задоволені – це найкласніша нагорода.

Я змінив багато професій. Все дитинство я грав на гітарі – божевільні речі на академічних концертах, ось це ось все. Все юнацтво професійно займався футболом, потім навчався в інституті зі спортивної спеціальності, був помічником тренера дитячої футбольної команди. І в один момент я зіскочив з цієї теми і став кондитером. Ось просто так вирішив.

Вирішив в черговий раз – я ніколи не доводив нічого до кінця. Так було з графіті, з історичними дослідженнями місць бойових дій: коли доходиш до певного, хорошого рівня, починаєш думати: “Що далі?”. І втрачаєш запал. Але в перукарському мистецтві по-іншому. Тут кожен день нові техніки, нові люди і нові запити від них. Кожен день – нові виклики.

Мене заряджає агресивна музика і ритм міста. Агресивна – тому що ми живемо в агресивному світі, і вона допомагає в ньому знаходитися. Я рухаюся по життю швидко – в прямому, і в переносному сенсі. А така музика допомагає тримати ритм і додає впевненості.