ДЕНИС БЕЛЬКЕВИЧ

ДЕНИС БЕЛЬКЕВИЧ – друг чоловічій перукарні FIRM

Я арт-менеджер. Взагалі, арт-менеджмент охоплює весь процес донесення мистецтва з пункту А в пункт Б, де пункт А – це художник, а пункт Б – це світ. Арт-менеджери бувають різної спрямованості: менеджери з логістики і страхування, з організації виставок, менеджери з продажу і т.п. Мій сегмент – арт-фінанси, освіту я отримав в Сотбісі, в Нью-Йорку. Арт-фінансист знайомий з законами ціноутворення художніх об’єктів, він знає, як перевести мистецтво в гроші, а гроші – в мистецтво.

Я допомагаю людям, які, скажімо, купили картину, перетворити її в капіталовкладення, підвищити її вартість або інвестувати в неї – іншими словами, зробити грамотний вибір до покупки, а не після.

Якщо людина купує дорогу картину, значить, у неї є гроші. Отже, вона їх якимось чином заробила. А для того, хто вміє заробляти гроші, звичним є розуміти, яким чином вона їх заробляє, і розбиратися у всьому, що трапляється їй під руку. Ця людина дивиться на свою картину і думає: «Як її можна використовувати в якості фінансового інструменту?» Вона йде до арт-менеджеру, який відправляє її до арт-фінансисту, тобто до мене. Я збираю паспорт картини: тут має бути задокументовано все – експертизи, історія побутування, де вона виставлялася і т.п. Зібравши документи, я пропоную власнику картини дорожню карту – можливі варіанти використання картини.

Наприклад, віддати її в оренду в музей, покласти під заставу в банк або ж продати.

Іноді дорогі картини купують далекі від мистецтва люди – щоб обрости зв’язками з успішними бізнесменами з кола колекціонерів. Багато бізнесменів, у яких є колекції предметів мистецтва, з цією метою ними і обзаводяться.

Останні років п’ять топ-менеджери, керівники великими інвестиційними фондами на Заході, активно користуються арт-ринком. Якщо їх активи падають в ціні або акціонери перестають їм довіряти, вони швидко купують дорогий предмет мистецтва, мільйонів за 80-100. Різниця між ментальністю України і Заходу в тому, що якби трапилося таке тут, акціонери б подумали: «Господи, він користується нашими грошима, треба їх забирати!» На Заході ж акціонери упевнені, що якщо людина, від якого залежить їх добробут, купує наддорогу річ , значить, він щось знає, значить, у нього є на це гроші і бізнес успішний.

Щодо підвищення вартості на предмети мистецтва, є поділ на художників померлих і нині живущих. Існують механізми, що підвищують цю вартість, перш за все – це маркетинг, просування імені художника. З вже пішовшим від нас  художником працювати простіше – він вже все сказав. Інформація статична, її можна спокійно використовувати. У разі якщо художник живий, грає роль людський фактор, специфіка творчої людини, що робить роботу складніше. Живий художник повинен спілкуватися з публікою, пояснювати свою творчість, а часто буває, що він не хоче цього робити, тоді його потрібно мотивувати.

Для мене мистецтво – це релаксант, коли у тебе є вільний час. Це те, що дозволяє мені, не виходячи з робочого простору, переключитися на те, що мене надихає, а потім включитися назад. Це свобода. Це кіндер-сюрприз: їсти шоколад – робота – ти його з’їв, відкриваєш, а там іграшка – мистецтво. І ще це філософська база, яка дозволяє краще розуміти себе і світ.