Андрій Скип’ян

Ми поговорили з Андрієм Скип’яном — підприємцем і засновником ініціатив та активностей у сфері гостинності. Цього разу Андрій розповів не про свої проекти, а про те, що у нього всередині, про те, завдяки чому ці проекти з’явилися на світ.

Я отримую задоволення від створення чогось нового. Я абсолютно не людина процесів — енергією мене заряджає саме створення. Будь-який проект вимагає супроводу, його потрібно регулярно гладити. Це системність, постійність. І це не моє. Але я маю талант оточувати себе людьми, які закривають мої недоліки і роблять те, що у мене не виходить.

Колись я багато грав у «Героїв», та жодну гру не пройшов до кінця. Сам процес мене не сильно захоплював, але завжди подобалося починати все з початку. І так у всьому: спочатку мене щось цілковито захоплює, а потім я швидко втрачаю інтерес.

Андрій Скип’ян – друг чоловічий перукарні FIRM

Щоб бізнес тримався на плаву, його потрібно постійно міняти. Створювати інноваційні речі, займати ніші. Для мене строк життя будь-якого проекту — один рік. Далі треба або його модернізувати, або розпочинати щось нове.

Зміни вимагають ризику. Але це може бути дуже боляче, і далеко не всі можуть зважитися ризикнути. Та світ навколо постійно змінюється сам по собі, і іноді мене напружує кількість цих змін. Буває, що вони вибивають із колії, але людина, якій подобається починати все з нуля, не боїться все втратити. Не вийшло — почав спочатку.

Після кожного великого івента я потрапляю в психологічну яму: мене накривають апатія й розчарування від того, що проект закінчився, а до наступного ще рік. І існує великий страх та ризик того, що можна зробити так само чи гірше.

Коли я починав, я взагалі не розумів, куди йду. І мети ніякої не було. Зараз ми з моєю командою бачимо, що можемо організовувати події в індустрії гостинності, які змінюють ринок, формують правильний досвід споживача і роблять нашу країну більш конкурентоспроможною. Роблять її кращою.

Мене драйвить увага до себе. Мені подобається бути в епіцентрі подій і контролювати ситуацію, створювати правила гри. Адже легше придумати свої власні правила, аніж намагатися грати за чужими. Тому весь час треба щось створювати. Бажано, у тих місцях, де поки що нікого немає. І я розумію — якщо я не буду цим займатися, то буде хтось інший.

Все навколо змінюється, та це не впливає на внутрішній світ людини і її глобальні цілі. Дерево, будинок, діти — це було і є. Сенс залишається тим самим.